середу, 3 квітня 2024 р.

«Немає нічого, чого не може витримати людина».

З полону повернувся Валентин Шатурський

7 березня додому із полону повернувся 27-річний Валентин Шатурський. Мешканець села Лісогірка у неволі перебував 22 місяці. На рідну землю воїн ступив 31 січня цього року. Реабілітацію проходив у Дніпрі. І тільки через місяць приїхав у рідне село.

31 січня 2024 року з російського полону вийшло 207 військовослужбовців, серед них — городоччанин Валентин Шатурський.Фото: Городок.City Сльози радості

7 березня в обідню пору у центрі села Лісогірка було людно. На обличчях городоччан та городоччанок були помітні сльози радості. Люди з хлібом та сіллю зустрічали свого земляка — Валентина Шатурського. Йому дарували квіти, фрукти та солодощі, дякували за те, що він тримав оборону України, низько вклонялися, а потім покрили спину воїна державним стягом.

Маріанна Шкаврон

Маріанна Шкаврон

Маріанна Шкаврон

Земляки зустрічали воїна у центрі села і дякували йому за мужність та відвагу

— Два роки недоспаних ночей, крику… Але я дочекалася, — крізь сльози сказала у коментарі для Городок.City мати військового Алла Шатурська. — Бажаю усім матерям дочекатися своїх синів.

Валентин Шатурський із мамою Валентин Шатурський із мамою Історія воїна

Валентин Шатурський народився і зростав у селі Лісогірка. Фах здобував у Лісоводському професійно-аграрному ліцеї, а у 2016 році пішов до війська, як і його батько. На жаль, 12 вересня 2019 року під час ворожого обстрілу позицій батальйону в Донецькій області тато Валентина загинув.

Похований Валерій Шатурський у Маріуполі, де проживав з 2016 року.Фото: memorybook.org.ua

— Коли розпочалася повномасштабна війна, я був під Донецьким аеропортом. Потім із побратимами вирішив захищати Маріуполь, але туди ми не дійшли. Місто вже було в оточенні ворога. Ми доїхали до Волновахи й там приймали бій, — пригадує воїн.

«Довге відрядження»

Потім було довгих 22 місяці полону. Спершу городоччанин потрапив до ізолятора тимчасового утримування, що у селищі Старобешеве, потім — до управління по боротьбі з організованою злочинністю, що у Донецьку. Був також у Донецькому СІЗО, 120 виправній колонії, що у селищі Оленівка й у четвертій виправній колонії міста Горлівка. Опісля військового з побратимами вивезли на територію росії.

Умови, в яких ми жили, були різні. Залежно від місця перебування. Але загалом — стабільно погані. Та сьогодні я розумію, що немає нічого такого, чого не може витримати людина, — зізнається воїн

Зараз своє перебування у полоні він називає довгим відрядженням. Дякує за обмін і за те, що його чекали вдома.

— Сьогодні ми повинні об’єднатися перед суспільною загрозою, перед зовнішнім ворогом. Бо якщо ми не дамо йому відсіч, то вони прийдуть сюди. А якщо вони прийдуть сюди, то буде дуже погано. Я там був і бачив, як вони живуть, — зауважує Валентин Шатурський.

Мрія городоччанина — повернутися до війська. Поки що в іншій сфері діяльності він себе не бачить.

середу, 20 березня 2024 р.

"Щастя є у кожного"

Міжнародним днем щастя обрали 20 березня не випадково. На цей день припадає день весняного рівнодення. Це час, коли Земля розташовується по відношенню доСонця так, що його промені падають просто на екватор. Від дня весняного рівнодення світовий день стає довшим і розпочинається астрономічна весна. Запроваджений Міжнародний день щастя резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 28 червня 2012 року.

“Що ж таке щастя?” це і філософія, і психологія, і навіть медицина.

Але чіткого формулювання щастя немає й досі, адже кожен розуміє його по-своєму, і кожен по-своєму правий. Головне, щоб щастя і надалі залишалося невичерпним джерелом для людей.

Вітаємо з Міжнародним Днем щастя!

Залишайтесь щасливими, не дивлячись ні на що. Бережіть, цінуйте і радійте кожній миті життя!

четвер, 7 березня 2024 р.

"Кобзарева струна не вмирає"

Шевченкові слова надихають любити та боротися за Україну:

Борітеся – поборете, Вам Бог допомагає! За вас правда, за вас слава, І воля святая!
І на оновленій землі врага не буде, супостата, А буде син, І буде мати, І будуть люди на землі.
В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.
Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую хвилину За неї Господа моліть.
Наша дума, наша пісня, Не помре, не загине. Ось де, люди, наша слава, слава України!
Кохайтеся ж, чорнобриві, Але не з москалями, Бо москалі – чужі люди, Роблять лихо з вами.
Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!
В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля

пʼятницю, 1 березня 2024 р.

Волонтерська робота

В черговий раз ми передаємо свою допомогу нашим захисникам.

Вдячні за матеріали , що надійшли нам:

з Італії від нашого жителя Карпінського Вадима - ватні диски на виготовлення запальничок,

та "Городок меблі" нам передав рулон тканини на сітки.

понеділок, 26 лютого 2024 р.

Леся Українка

" Гордість української нації"

Лариса Косач з’явилася на світ 25 лютого 1871 року на Волині в місті Звягель, нині – Новоград-Волинський Житомирської області.

Леся народилася в заможній, поміщицькій родині спадкових дворян.У це складно повірити, але Леся Українка ніде офіційно не навчалася. Вона не закінчила жодної школи, тим паче університету. Леся здобула домашню освіту від батьків, родичів, приватних вчителів. Лариса навчилася читати в 4 роки, а згодом опанувала кілька іноземних мов – грецьку, латину, німецьку, французьку, італійську, польську, болгарську.Перший вірш, який називався «Надія», Леся написала в 9 рокі.У 1899 році вийшла друга збірка – «Думи і мрії».Здебільшого роботи Лесі Українки публікувалися за кордоном – у Берліні, Дрездені, Відні, Празі.Останні роки життя поетеса дуже важко хворіла, але при цьому багато працювала і написала свої найкращі твори. Померла Леся Українка у віці 42 років у 1913 році в Грузії.